Хто ж створив профнастил?

https://dah.bud.lviv.ua/category/profnastyl-metaloprofil/

Профнастил не лише популярний, а й надзвичайно затребуваний для облаштування різних декоративних та огороджувальних конструкцій у будівлях майже будь-якого призначення. Його універсальність, довговічність, доступна ціна, легкість монтажу та привабливий вигляд – що ще потрібно, щоб визнати його унікальним матеріалом? Хіба що цікава історія його виникнення та розвитку. І така історія про профнастил існує.

Винахід Генрі Палмера

Ім’я першої людини, яка вперше кладе металевий лист на дах, загублене в історії. Вірогідно, він не був єдиним, оскільки металеві (не лише залізні) дахи зустрічаються в багатьох країнах та культурах. Проте ім’я того, хто вперше задумав робити поверхню профільованою (головним чином, для кращого стікання опадів та підвищення міцності) промисловим способом, зберегла історія. Це британський інженер, творець першої в світі надземної залізниці, Генрі Палмер.

У 1920 році талановитий винахідник запропонував спеціальний гибочний станок з профільованими валками та зубчастою передачею. Оскільки привод спочатку був ручним, це пристрій не могло похвалитися великими габаритами: верхні валки мали лише три «виступи», а нижні – два. Тому профіль доводилося формувати за кількома проходами.

Не підвищувало продуктивності і використання в якості заготовки кованого (в кращому випадку литого) заліза. У той час виробництво сталі (і прокатна справа зокрема) тільки зароджувалося в «скромних» масштабах, тож доводилося задовольнятися не надто пластичним матеріалом для гибки.

Природно, що перші профлисти безжально відсіяли б навіть «найбільш сліпі» контролери відділу технічного контролю: хвилі були «кривими», товщина металу коливалася на серйозну величину. Але для першої половини дев’ятнадцятого століття це був революційний прорив.

Профнастил: шлях від заліза до сталі

Спочатку в Англії, а згодом і в колоніях профнастил почали широко використовувати для дахів та не лише. Звичайно, знайшлися послідовники Палмера, які вдосконалили і механізували це винахід.

Масове використання матеріалу призвело до необхідності вирішити ще одну нагальну задачу – захист від корозії. Виробники експериментували з різними фарбувальними покриттями, нанесенням олов’яних та цинкових покриттів та іншими способами захисту.

Кінець дев’ятнадцятого століття запам’ятався бурхливим розвитком металургійної промисловості. Використання кованої сталевої заготовки дозволило суттєво розширити асортименти: випускати листи не лише хвилястої (схожої на сучасний шифер) форми, але й «з гострими кутами» – трапецієвидні, прямокутні, з додатковою жорсткістю тощо. Більш міцна у порівнянні з залізом сталь також дозволила значно зменшити товщину виробів (а планомірна автоматизація наступних десятиліть – контролювати її рівномірність до сотих і навіть тисячних частин міліметра).

Остаточним на теперішній момент еволюційним розвитком профлиста стало впровадження технології нанесення полімерного покриття, яке дозволило в кілька разів (у порівнянні з оцинковкою) збільшити термін експлуатації та, до того ж, запропонувало світу «яскраві» кольорові виконання, що швидко було оцінене професійними дизайнерами та домашніми майстрами.